бонд

среда, 7 августа 2013 г.

7 фактов обо мне и Конфетка от Ларисы

Я решила поучаствовать в конфетке от Ларисы -PanfiLora. Конфетка интересная, главным условием нужно написать 7 сюрпризных фактов о себе. Так вот, что у меня получилось:

  1. Я ужасный домосед))) Мне дома очень хорошо, уютно и куда-то меня вытянуть из дома очень тяжело.
2. Когда я сплю, в доме должна быть полная тишина. Я даже убрала все часы из спальни- они ведь тикают)))
3. Люблю дождь. А если на улице гроза, обязательно смотрю на раскаты молний в окно.
4. Мечтаю покататься на лошади))) (Бедная лошадь об этом ещё не догадывается)
5. Могу заплакать от просмотра мелодрамы)))
6. В детстве всегда мечтала о Принце на белом коне))) Представляла себя идущей по улице и как вдруг останавливается рядом красивый парень на белогривом скакуне... и вся улица смотрит на нас открыв рот...
7. Коллекционирую свинок (открытки, игрушки, копилки...) и канцелярию (ручки, блокноты, стикеры...)
8. (бонусный)  А ещё я была в космосе и этому есть фото-подтверждение


И хочу вас ещё познакомить со своим любимым автором стихотворений. Правда оно на украинском языке, но очень красивое.

ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО
СУПЕРНИКИ

І
Вітер пісню співав стоголосо,
Але раптом в екстазі німім
Зупинивсь біля тебе і млосно
Зазітхав у волоссі твоїм.

І підслухали зорі і трави,
І підслухали ріки й мости,
Як шептав тобі вітер ласкаво:
«Я такої не бачив, як ти...

Хочеш — хмари для тебе розвію?
Хочеш — землю в дощах утоплю?
Тільки дай мені крихту надії,
Тільки тихо шепни — люблю...»

І хоч ти не сказала нічого,
Бо не слухала вітрових слів,
Він, забувши солодку знемогу,
Розганяти хмарки полетів.

А як глянуло сонце із неба
Через сині зіниці ніш,
Закохалося сонце у тебе,
Засіяло іще ясніш.

ІІ

Вітер в небі за хмарами гониться
І про тебе складає пісні,
Почалася у сонця безсонниця —
І подовшали раптом дні.

І обоє тобі заходились
Говорити у всякий час:
«Ми по вуха в тебе влюбились,
Усміхнися ж хоч раз до нас...»

ІІІ

Тож послухайте, сонце і вітре!
Перестаньте скиглить на мить!
Маю річ я до вас нехитру,
Ви послухайте, помовчіть.

Я б хотів, щоб мені ви сказали
Без брехні, без ридань і виття:
Скільки раз ви уже кохали
За своє безконечне життя?

У скількох у волоссі мліли,
У скількох іще будете мліть?
Ви всіх разом так не любили,
Як одну її треба любить!

Я для неї хмар не розвію
І дощами землі не заллю.
І хвалитись, як ви, не вмію,
Але я її дужче люблю.

Те, що кидали ви, як намисто,
Міліонам красунь до ніг,
Я в душі недоторкано чистим
Для одної для неї зберіг.

Корсунь, 01.03.1961

Всех благ вам!!! Отличного вам дня!!! Спасибо, что зашли в гости!!!
Яндекс.Метрика